[ПРЯМИЙ ЕФІР] Український вільний університет: місія українства протягом 100 років

Організатор: Укрінформ.

Чому українські діячі вирішили творити український університет у Західній Європі? Як змінювалась місія УВУ залежно від історичних подій? Чи залишився університет українським осередком в Європі?

Спікери: Володимир Сергійчук – завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова правління Міжнародного культурного центру «Сяйво»; Марія Пришляк – ректор Українського вільного університету  (Мюнхен), доктор історичних наук, професор; Аскольд Лозинський – голова Фундації Українського вільного університету  (Нью-Йорк), доктор права; Василь Костицький – професор Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, народний депутат України І-ІІІ скликань, доктор юридичних наук, президент Асоціації українських правників, академік Національної академії правових наук України; Сергій Квіт – голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, професор Могилянської школи журналістики, міністр освіти і науки України (2014 – 2016 роки), доктор філософії Українського вільного університету; Богдан Футей – старший суддя Федерального суду претензій США, професор Українського вільного університету, професор-гість Національного університету України «Києво-Могилянська академія»; Віктор Шишкін – народний депутат України І–ІІІ скликань, перший генеральний прокурор України (1991 – 1993 роки), екссуддя Конституційного суду України, заслужений юрист України.

Довідково. Український вільний університет – вищий навчальний заклад, створений українською діаспорою 17 січня 1921 року у Відні для здобуття університетської освіти молодим політичним  емігрантам з України.

Свій сторічний ювілей 17 січня відзначає Український Вільний Університет (УВУ) – перший і, водночас, останній із українських вищих навчальних закладів, що були створені в Європі у ХХ столітті після подій Української революції 1917–1921 рр.
Про це повідомляє Центральний державний архів зарубіжної україніки (ЦДАЗУ) в Фейсбуці, передає Укрінформ.

«Наближаючись до свого столітнього ювілею, Український Вільний Університет, заснований 17 січня 1921 р. у Відні (з осені 1921 р. переїхав до Праги, з 1945 р. – постійно у Мюнхені), і до сьогодні динамічно розвивається й успішно продовжує свою діяльність, плекаючи високі ідеали академічної свободи й професіоналізму, слугуючи містком порозуміння між Україною та західним світом і наукововою спільнотою загалом», – зазначили в ЦДАЗУ.

У рамках відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років, одного із найважливіших і найскладніших періодів в історії українського народу у ХХ столітті, та з нагоди 100-літнього ювілею створення Українського Вільного Університету ЦДАЗУ запрошує приєднатися до репрезентації документальної онлайн-виставки «Український вільний університет: голос поневоленої країни» за посиланням.

До сторічного ювілею УВУ в університеті підготували 100 найцікавіших фактів про заклад, які публікуватимуться в соцмережах університету впродовж року, йдеться на сторінці УВУ в Фейсбуці. Зокрема, зазначається, що першими почесними докторами УВУ стали Олександр Олесь, Богдан Лепкий, Василь Стефаник та Ольга Кобилянська.

Як раніше повідомляли в УВУ, вперше за сто років існування УВУ його ювілей відзначатимуть в Україні на загальнодержавному рівні. «16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році», який підготував Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики. У цьому документі йдеться про офіційне святкування ювілейної дати «100 років із дня заснування Українського Вільного Університету (17.01.1921)», – зазначається у дописі.

Повідомлялося також, що Національний Банк України підготує ювілейну монету до роковин Університету.

Український Вільний Університет (УВУ) (нім. Ukrainische Freie Universität) — приватний український університет, розташований у Мюнхені, Німеччина. Є не тільки одним із найстаріших приватних навчальних закладів Німеччини, але і єдиним у світі вищим навчальним закладом поза межами України з українською мовою навчання, з правом присвоєння вчених ступенів магістра та доктора наук

Ініціаторами заснування УВУ були такі видатні вчені, як Олександр Колесса, Іван Горбачевський, Станіслав Дністрянський, Михайло Грушевський. У Празі Університет одержав приміщення й фінансову підтримку від президента та уряду Чехо-Словацької Республіки. На той час у Празі проживала значна кількість українських професорів, вчених та студентів, і це сприяло розвиткові УВУ. На перший семестр до вишу записалося понад 700 слухачів на два факультети – філософічний і правничо-економічний (у 1999 році до структури Університету органічно вписався третій факультет – україністики).

Після Другої світової війни, по суті, після розгрому УВУ в Празі, Університет відновив свою діяльність у Мюнхені (Баварія). Без архіву, без бібліотеки, без матеріальних засобів для функціонування (зі вступом радянських військ до Праги весною 1945 року майно, бібліотека й архіви віденського й празького періодів Університету були частково знищені, частково вивезені до Радянського Союзу, ректора о. Августина Волошина арештовано, згодом замучено у в’язниці). Однак вже восени 1945 року Університет відновив свою роботу.

Завдяки субсидіям Федерального уряду Німеччини та Баварського уряду було створено фінансову базу для успішного функціонування університету. УВУ став відомим науковим центром студій україністики в Західній Європі.

На сучасному етапі головна місія УВУ – стати провідним науково-дослідним центром українознавчих студій в Євросоюзі, своєрідним інтелектуальним мостом між Україною, Німеччиною та країнами Євросоюзу, а також науковим, культурним і орієнтаційним центром.

Бібліотека Українського Вільного Університету в Мюнхені – одна з найважливіших українських культурних цінностей в Європі. Фонди бібліотеки налічують понад 30 тисяч книжок і періодичних видань. 1991 року комісія Міністерства внутрішніх справ Німеччини визнала бібліотеку УВУ найважливішим джерелом україністики в німецькомовному світі.