ЗМІЮнус Ердогду

Хочу бути похованим в Києві: турецький журналіст з «розстрільного списку» розмістив в інтернеті заповіт і пояснив мотиви

Журналіст Юнус Ердогду, опублікував «Мій заповіт».

Відомому журналісту Юнусу Ердогду, який розповів у ЗМІ про те, що Туреччина торгує зброєю на Близькому Сході та в інших країнах, погрожували смертю. Він зробив гучну заяву, повідомивши всіх про свій заповіт.

Юнус Ердогду – один з кореспондентів першого турецького новинного порталу ukraynahaber.com – добре знає наскільки небезпечною є діяльність принципового і гострого журналіста, що не плазує перед владою і жорстко та справедливо критикує її.

Завдяки йому зі статті на сайті strana.ua світ дізнався про сенсаційні факти з розповіді Нурі Гекхана Бозкира, колишнього капітана Командування спецпризначенців Туреччини.

Після виходу цього матеріалу (26.11.2020) о 12.51 за місцевим часом, у Києві в телефоні журналіста пролунав дзвінок з Москви, з номера (+7 909 622-53-53). По голосу було зрозуміло, що телефонував турок; він висловлювався  турецькою, лаявся, напркиінці заявив, що журналіста вб’ють.

Зателефонувавши за вказаним номером, Юнус Ердогду почув англійською: «Цей номер тимчасово не обслуговується». Журналіст так і не зміг відшукати жодної інформації про тих, хто телефонував йому з Росії.

Перед цим, у травні, після репортажу про військові операції турецької владою в Лівії, також був дзвінок з погрозами смерті – він пролунав з номера, зареєстрованого в Грузії. Поліція Грузії провела розслідування з метою визначення власників телефонного номера (+99 559 369-53-53), однак пошуки виявилися безрезультатними.

Заповіт Юнуса Ердогду

Держава, яка не дає жити своєму народові, таокж довго жити не буде.

Два роки тому, вранці я здригнувся від гучної події – у центрі Києва, в автомобілі було підірвано Павла Шеремета. Його вбивці досі не знайдені.

Шеремет, як і будь-який журналіст, хотів змінити світ на краще. Мафіозна група відправила його в інший світ, а сьогодні вона готує і мені подібну пастку. Як і Шеремет я також намагався змінити світ на краще. Але не зміг. І тепер, напевно, повинен бути готовим до відходу в інший світ. Я спокійний, оскільки у мене поки ще є можливість написати заповіт.

17 липня 2020-го українська преса опублікувала список опозиційно налаштованих турецьких підданих, приречених на насильницьку депортацію з України до Туреччини. У ньому є і моє прізвище. Видати цих людей вимагає Ердоган. Українські офіційні інстанції ніяк не відреагували і не прокоментували цю інформацію. Знаходитися в «чорному» списку і постійно отримувати погрози з боку турецької громади в Україні – вкрай тривожно і небезпечно для мене і моєї родини.

Знаходитися в «чорному» списку і постійно отримувати погрози з боку турецької громади в Україні – вкрай тривожно і небезпечно для мене і моєї сім’ї

Чому Ердоган став ворогом?

Працюючи журналістом і намагаючись доносити інформацію об’єктивно, останні п’ять років я постійно стикався з тиском прихильників Ердогана, тому що не підтримую його в досягненні мрії про “халіфат” і “султанат” і не пропагую його політику в своїх статтях.

Все почалося у 2013 році з корупційного скандалу в Туреччині, в якому була замішана верхівка влади. У той період Ердоган був ще в статусі прем’єр-міністра. І саме тоді я став отримувати перші погрози. Невдовзі після цього посольство Туреччини в Києві, яке раніше нагороджувало мене за заслуги, оголосило мене «терористом» за статті, в яких я не підтримую Ердогана. Сьогодні влада Туреччини використовує всі можливості, щоб підірвати мою репутацію, як в турецькому, так і в українському суспільстві.

Влада Туреччини використовує всі можливості, щоб підірвати мою репутацію, як в турецькому, так і в українському суспільстві

Посольство Туреччини не видає жодних офіційних довідок і документів ні мені, ні моїй родині. Пояснює це тим, що для нас система не працює. Через страх затримання, поширеного на території Туреччини, я не був на батьківщині з 2015 року. Більшість моїх родичів вірять фальшивим, необгрунтованим і безглуздим звинуваченням Ердогана про мій начебто «тероризм», відтак розірвали зі мною відносини.

Я залишив Туреччину в 17 років. Ніколи не скоював жодних правопорушень ні в Туреччині, ні в Україні. Намагаюся не порушувати ні біблійні норми, ні Коран, ні міжнародні закони. Тепер же мене хочуть позбавити волі і змусити замовкнути. Але для мене краще жити без хліба, аніж без свободи! Краще померти, ніж підкорятися жорстокому режиму Ердогана! Волію тисячу разів померти, ніж вибачитись перед Ердоганом за свої статті! Та й судячи із загроз, які я отримую від турецьких громадян в Україні, мені залишилося недовго.

Краще жити без хліба, ніж без свободи! Краще померти, ніж підкорятися жорстокому режиму Ердогана!

Якщо мене вб’ють в Україні, то прошу не робити розтину, оскільки і так буде відомо, хто скоїв цей злочин. В жодному разі не передавайте моє тіло турецькій державі. Нехай похоронна молитва буде проведена в мечеті Ар-Рахма. Хочу бути похованим на мусульманському кладовищі на київській Татарці. Прошу написати у мене на могильному камені: “Всі люди – брати в цьому світі, поважайте один одного”.

Прошу також не називати моїм ім’ям вулиць, як у випадку з Гонгадзе. І не повідомляти офіційно про мою смерть Республіці Туреччина, державі, яка розставляє мені пастки. Державам, які не дають життя свого народу, теж довго не жити.

 Юнус Ердогду

Підписатися

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button