Ув’язнена донька оплакує батька в кайданках після заборони відвідати його похорон

Репресії проти прихильників руху Гюлена (Хізмет) новий трагічний випадок у Туреччині.

Після того як у понеділок їй заборонили бути присутньою на похороні батька, Суеда Гюнгьор, яка перебуває під вартою до суду, отримала дозвіл від турецької влади відвідати сім’ю лише через кілька днів — всього на одну годину і в кайданках. Про це повідомив Stockholm Center for Freedom з посиланням на журналіста Адемa Явуза Арслана.

Суеді Гюнгьор не дозволили бути присутньою на похороні її батька Ібрагіма Гюнгьора 8 вересня. У середу її доставили до дому сім’ї, де вона в кайданках переглядала записи з похорону та оплакувала разом із родичами під наглядом жандармів.

72-річний Ібрагім Гюнгьор помер 7 вересня. Він страждав на хворобу Альцгеймера, діабет та проблеми з простатою й кілька разів потрапляв до лікарні під час перебування у в’язниці. Попри тривалу кампанію доньки за його звільнення, у квітні Турецька рада судово-медичної експертизи (АТК) визнала, що він «придатний залишатися у в’язниці».

Студентку університету Суеду Гюнгьор заарештували 20 червня за підозрою у зв’язках із рухом Гюлена, звинувачення подібні до тих, які призвели до засудження її батька.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган переслідує прихильників руху Гюлена, натхненного покійним ісламським проповідником Фетхуллахом Гюленом, починаючи з антикорупційних розслідувань у грудні 2013 року, які торкнулися його самого, членів родини та найближчого оточення.

Назвавши ці розслідування «гюленістською змовою» та «спробою державного перевороту», Ердоган у травні 2016 року визнав рух терористичною організацією та різко посилив репресії після невдалої спроби перевороту в липні того ж року, яку він приписав Гюлену. Сам рух категорично заперечує будь-яку причетність до перевороту чи терористичної діяльності.

За останніми даними Міністерства юстиції, з 2016 року понад 126 000 осіб були засуджені за нібито зв’язки з рухом Гюлена. Із них понад 11 000 залишаються у в’язниці, ще 24 000 мають відкриті судові провадження, а 58 000 перебувають під слідством майже через десятиліття після подій. Тисячі послідовників руху також були змушені покинути Туреччину, щоб уникнути репресій.