На думку аналітиків, які розмовляли з CNN, зовнішньополітична мета Туреччини-стати регіональною державою-дала зворотний ефект.
Правляча в Туреччині Партія справедливості і розвитку (ПСР) змінила зовнішньополітичну орієнтацію країни в бік від Європи і Заходу, особливо після того, як після 2007 року процес вступу Туреччини в ЄС застопорився. На її нову зовнішню політику великий вплив зробила книга, опублікована в 2001 році колишнім прем’єр-міністром Туреччини Ахметом Давутоглу під назвою «стратегічна глибина». У книзі передбачалося, що Туреччина може стати регіональною державою і використовувати свій вплив для створення Pax Ottomanica в регіоні.
Ключовим аспектом цієї політики було те, що Туреччина уникне конфлікту зі своїми сусідами, що Давутоглу назвав «політикою нульових проблем». Однак початок арабської весни в грудні 2010 року зірвало ці цілі, і особливо відносини Туреччини з Сирією, які раніше були хорошими, вказується в статті.
Підтримка «Братів-мусульман» і аналогічних ідеологічних угруповань в інших країнах зіпсувала відносини Туреччини з багатьма мусульманськими країнами Близького Сходу, йдеться в матеріалі. Деякі країни, такі як Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) і Єгипет, розглядають підтримку Туреччиною «Братів-мусульман» як загрозу своїй стабільності, і це залишає Туреччині мало друзів, крім Катару і Хамасу на палестинських територіях, пише Кіблаві.
Тим часом у Східному Середземномор’ї відсутність прогресу у встановленні чітких морських кордонів і у вирішенні кіпрського питання призвело до напруженості у відносинах з Грецією, Кіпром, Францією і ЄС. Сінан Ульген, вчений з Carnegie Europe, сказав, що вина за погіршення відносин з європейськими державами лежить не тільки на Туреччині. «Я також думаю, що ЄС і США особливо погано управляли відносинами з Туреччиною», – сказав він.
Сонер Джагаптай, директор турецької дослідницької програми у Вашингтонському Інституті близькосхідної політики, сказав CNN, що регіональна політика Туреччини дала зворотний ефект. Незважаючи на прагнення бути регіональною державою з хорошими відносинами зі своїми сусідами, Туреччина «не має хороших зв’язків з жодною країною мусульманської більшості поблизу», стверджує він.
Оскільки інші стратегічні відносини зазнають невдачі, Туреччина тепер звернулася до підтримки свого традиційного союзника, Азербайджану, в його триваючому конфлікті з Вірменією в Нагірному Карабасі, зазначив директор.
На думку Джагаптая, економічна ситуація в Туреччині може покласти край нинішній зовнішньополітичній позиції Туреччини. «Економіка-це ахіллесова п’ята Ердогана не тільки всередині країни, а й у зовнішній політиці. Не тільки економіка визначає, чи зможе Туреччина продовжувати розминати свої м’язи, але і якщо економіка буде рости, у Туреччини не буде бюджету, щоб оплатити всі ці битви і фронти», — уклав він.
