Страшна правда про дітей під час Гололомору. Професор Сергійчук презентував нову книгу

В Національному музеї Голодомору-геноциду відбулася презентація книги  «Голодні, босі і роздіті…» Українські діти в 1932–1933 роках».

Її автором є відомий історик, професор, голова правління Міжнародного культурного центру «Сяйво»  Володимир Сергійчук. А проілюструвала видання  Олександра Сергійчук, учениця 9 класу, переможниця міжнародних мистецьких конкурсів, внучка Володимира Сергійчука.

Книга присвячена пам’яті українських дітей, які померли голодною смертю у 1932–1933 роках. Вона стала результатом багаторічного вивчення архівних документів та свідчень очевидців Голодомору. Автор підрахував втрати українських дітей дошкільного і шкільного віку – 3,5 мільйона осіб.

Володимир Сергійчук використав архівні джерела, на які нечасто звертають увагу історики – наприклад, списки дітей, які ходили до школи в українських селах, а також документи про реформування шкільної системи з причини некомплектності класів після Голодомору-геноциду.

Книгу видано за підтримки Фундації Голодомору-геноциду (Чикаго, США) та Міжнародного культурного центру «Сяйво».

Нагадаємо, що четверта субота листопада – день, що об’єднує українців через спільне минуле – День пам’яті жертв Голодомору. Цьогоріч Україна та світ вшановуватимуть невинно вбитих голодом українців  28 листопада.

Традиційно о 16:00  люди запалюють свічки у вікнах своїх будинків або біля меморіалів пам’яті жертв Голодомору-геноциду по всій Україні та за кордоном. Це – всеохопна акція «Свічка у вікні», яку 2003 року ініціював дослідник Голодомору Джеймс Мейс.

В СССР десятиліттями існувала заборона на пам’ять про жертв Голодомору – жодних публічних розмов, жодного вшанування пам’яті невинно вбитих.

 Музей Голодомору — єдиний у світі музей, який розповідає про геноцид українців.  Тут навчають протистояти ненависті та порушенню прав людини, застерігають суспільство від повторення вчинення злочину геноциду шляхом накопичення і поширення знань про Голодомор.

У НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗЕЇ ГОЛОДОМОРУ-ГЕНОЦИДУ ПРЕЗЕНТОВАНО НОВУ ПРАЦЮ ПРОФЕСОРА СЕРГІЙЧУКА

Розповідаючи про свій твір, Володимир Іванович наголосив на тому, що чи не найсильніший біль у нього завжди викликала статистика дитячої смертності за часів Голодомору, адже протягом 1932–1933 рр. Україна втратила від 3,5 до 4 мільйонів юних душ. Назвавши трагедію українських дітей величезною раною на тілі нашої історії, професор Сергійчук підкреслив, що ситуація з летальністю, зафіксованою саме у цій віковій категорії, стала приводом для здійснення дослідження і написання книги, просякнутої пекучим болем втрати.

Гучно заявити про цю катастрофу у нашій державі пану Сергійчукові дозволили ново виявлені архіви, де вказано кількість учнів, які у той період приступили до навчання у початковій школі. Володимир Іванович навів підрахунки по різних областях, районах і селах України, і ці цифри вражають, але, на жаль, у негативному значенні. За свідченнями пана Володимира, загальний відсоток дитячої смертності у роки Голодомору становив аж 37,5, тому Україна заплатила і справді високу ціну, аби не втратити гідність, мати власне самоврядування і будувати своє державне майбутнє.

Розмірковуючи над вагомістю видання, Володимир Іванович із гордістю представив аудиторії свою онуку Олександру Сергійчук – ученицю 9-го класу, яка стала автором малюнка для обкладинки книги. Юна Олександра, за словами дідуся, має неабиякий хист до живопису, тому виступає ілюстратором вже не вперше. Пан Сергійчук також розповів, чому тема Голодомору так сильно вразила Сашу. Слово надали і самій художниці, яка поділилася думками про ці страшні для України часи, розказавши, що зачепило її найбільше. Саша закцентувала на тому, що про ці жахливі події має почути уся Україна, аби знати свою історію і ніколи не дозволити такому трапитися знову.

У межах презентації виступив провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору, доктор історичних наук Дмитро Білий. Нагадавши відомий вислів «Пізнай істину – і ти пізнаєш самого себе», пан Дмитро відмітив, наскільки важливим є вивчення своєї історії, якою б складною і подекуди моторошною вона б не була. Представляючи працю Володимира Івановича, пан Білий зауважив, що тема Голодомору є нескінченною, оскільки майже щороку з’являється нова, досі невідома науковому колу інформація щодо нього. Дмитро Білий закцентував на тому, що підхід професора Сергійчука до досліджень і, зокрема, до аналізу окресленої проблематики, повсякчас є дуже ґрунтовним і, що надважливо, аргументованим. Голова вченої ради Інституту дослідження Голодомору подякував пану Володимиру за його працю, висловивши надію на те, що професор і далі збагачуватиме Україну і світ новими роботами.

Слід нагадати , що кожне дослідження теми Голодомору – це новий крок до встановлення істини про злочин геноциду. Національний музей Голодомору-геноциду вже другий рік поспіль реалізує патріотично-освітній проект «Боротьба за свідомість», у межах якого розсилає відповідну літературу по різних бібліотеках України, аби надати широкому колу читачів доступ до такої важливої інформації.

Наприкінці заходу було висловлено подяку організаціям, які всіляко сприяли виданню книги В. І. Сергійчука, а саме – Фундації Голодомору-геноциду (Чикаго, США) та Міжнародному культурному центру «Сяйво», головою правління якого є пан Володимир. Володимир Іванович, у свою чергу, адресував слова щирої вдячності своїм колегам – Ґьокхану Деміру і              Серкану Огузхану, які пройнялися болем українського народу і допомогли опублікувати історичну працю. Наостанок пан Сергійчук із теплотою згадав своїх найближчих родичів – мати, батька та сина, − які теж надихали його на укладення цієї праці.