Як турецькі спецслужби полюють за «гюленістамі» по всій Європі
Співробітник редакції «Nordic Monitor» Абдуллах Бохкурт розповідає про виявлені документи Головної розвідувальної організації Туреччини, які свідчать про масштабне стеження за турецькими громадянами в ряді європейських країн.
Ресурс «Nordic Monitor» стверджує, що Національна розвідувальна організація Туреччини (MIT) влаштувала нелегальне стеження за критиками турецького уряду в Німеччині, Данії, Нідерландах і Швеції.
У розпорядженні редакції «Nordic Monitor» виявилися документи, датовані ще 19 березня 2019 року, які підтверджують факт стеження за громадянами Туреччини, які проживають в Євросоюзі. Причина стеження – неприйняття ісламістських поглядів і критика керівництва Анкари і особисто президента Реджепа Тайіпа Ердогана.
Стеження переслідує своєю метою збір компромату і відомостей на критиків турецького режиму з подальшою підготовкою запитів по лінії МЗС і Інтерполу на екстрадицію неугодних громадян на батьківщину.
Документи підтверджують факт стеження за 11 громадянами Туреччини, які підозрюються у зв’язках з рухом «гюленістов» – причому, документи що опинилися в розпорядженні Nordic Monitor натякають на те, що це лише мала частина «досьє» турецьких спецслужб на «гюленістов» по всьому світу.
Наприклад, одним з об’єктів стеження став Бахаттін Караташ, що жив в Данії, а нині став резидентом Бельгії. Волонтер і активіст руху потрапив в поле зору турецьких спецслужб за навчання курдських дітей в бідних регіонах Туреччини. Кілька років Караташ пропрацював в східній провінції Ван, зумівши створити шкільну мережу «Serhat», в якій і навчалися курдські діти.
У 2016 році за указом турецької влади, школи – в звичному розумінні – закрилися, а їхня інфраструктура була переобладнана під релігійно-просвітницькі центри «Брати-мусульмани». Зараз в центрах і школах розповідають про політичний іслам і ідеологію правлячої партії Справедливості і розвитку Ердогана.
Інший волонтер руху гюленістов – Алі Різа Аксу, що проживає в Данії. Турецьким спецслужбам вдалося роздобути номер його мобільного телефону, зібрати на активіста дані, яких вистачило для порушення справи в суді Стамбула за участь в рядах гюленістов.
Саліх Бешир теж живе в Данії. Раніше він працював в компаніїї «Sürat Kargo», дочірньої транспортної компанії «Kaynak Holding» в Стамбулі. У листопаді 2015 року «Kaynak Holding», що був на той момент найбільшим видавничим підприємством в Туреччині, був закритий у зв’язку зі звинуваченнями в тероризмі. На арешт Бешира є два ордери – причиною значиться робота на видавця газети «Zaman», пов’язаної з гюленістамі. Крім того, Саліх Бешир був головою «European Bridge Association», міжнародної ініціативної групи, яка налагоджувала культурні зв’язки між Туреччиною і Європою. Організація була закрита за указом уряду Ердогана в 2016 році.
Головна розвідувальна організація Туреччини стежила за громадянами в Швеції (Махмут Гюльтекін, волонтер, який допомагав біженцям в Мальме), Німеччини (Ведат Огуз, голова зареєстрованої в Данії медіакомпанії «Moving Media ApS», афілійованої з закритою гюленістской газетою «Zaman»), Нідерландах (Зія Бекман, якого просто звинувачують в зв’язках з гюленістамі) і США (Алі Чічексай, бізнесмен з провінції Ван, якій в 2014 році засудив рейд поліції на газету «Zaman» і критикував політику Туреччини щодо свободи друку).
Вся зібрана Головною розвідувальною організацією Туреччини інформація була направлена на адресу Головного державного прокурора в провінції Ван. 25 березня 2019 року прокурор Мехмет Алі Мерджаноглу ухвалив рішення розширити розслідування і надати дані для ознайомлення. Отримані досьє були спрямовані прокурорам семи провінцій, звідки були родом згадані в доповіді розвідки громадяни, з клопотанням про порушення кримінальних справ на основі доказів провини та направлення запитів на екстрадицію.
Подібні запити з боку Туреччини – справа звичайна.
Після проваленого державного перевороту в 2016 році, Туреччина направила по лінії Інтерполу понад 60 тисяч запитів на арешт підозрюваних в участі в путчі. Інтерполу тоді довелося відібрати у турецької влади право на запит, оскільки це прямо порушувало конституцію організації (стаття 3 Інтерполу говорить: «… суворо заборонено використовувати Організацію для втручання політичного, військового, релігійного чи радикального характеру»).
Згідно з даними Стокгольмського центру свободи, в турецьких тюрмах в ув’язненні перебуває 161 журналіст, не кажучи вже про півмільйона турецьких громадян, звинувачених у зв’язках з «гюленістамі».
Подібна діяльність Головної розвідувальної організації Туреччини відмінно демонструє «завзяття» Анкари в боротьбі з внутрішніми ворогами. Та й хіба може викликати якесь здивування полювання за журналістами і видавцями, якщо сама Туреччина вже давно стала рідною домівкою для «Братів-мусульман» та інших радикалів?
«Уряд Ердогана вважає терористами всіх, хто його критикує, в результаті чого в даний час 161 журналіст перебуває в тюремному ув’язненні за звинуваченням у тероризмі» повідомляє Стокгольмський центр свободи, шведська правозахисна група, яка відстежує справи ув’язнених журналістів. В 2016 році виконавчими рішеннями уряду Ердогана без проведення будь-яких адміністративних розслідувань і, безумовно, без будь або судових розглядів більше 30 відсотків турецьких дипломатів, 60 відсотків усіх старших начальників поліції, половина військових генералів і близько 30 відсотків суддів і прокурорів в Туреччині також були оголошені терористами.
У Туреччині після спроби державного перевороту в липні 2016 року понад півмільйона людей, пов’язаних з рухом Гюлена, були поміщені в місця позбавлення волі за сфабрикованими звинуваченнями в тероризмі. З тих пір уряд звільнив більше 130 000 державних службовців без будь-яких судових або адміністративних розслідувань, 4560 з яких були суддями і прокурорами і були замінені про-ердоганскімі співробітниками. В результаті масової чистки турецькі судові і правоохоронні органи стали інструментом в руках ісламістського уряду президента Ердогана.
Ердоган: Туреччина має право на вбивство людей закордоном, які несуть загрозу національній безпеці.